Про роботу над проєктом – Цифрове Сховище Пам'яті

Протягом червня-липня 2025 року, за ініціативою завідувачки Науковим архівом Олександри Бузько, реалізовано проєкт «Цифрове сховище пам’яті. Архів Марії Вязьмітіної (1896-1994)». За стипендіальної підтримки від Freie Institut Berlin та Institut für die Wissenschaften vom Menschen / Institute for Human Sciences, IWM (Австрія), описано і оцифровано 'Нісійську' частину великого архіву видатної української археологині, сходознавиці та мистецтвознавиці. Наступного року виповниться 130 років з дня народження вченої - і проєкт планується продовжувати.

До опису справ і написання анотацій, окрім Олександри Бузько, були залучені дві групи студентів у межах їхньої практики на базі архіву. Розібрати листування і польові щоденники, пронумерувати сторінки і оцифрувати допомогли студентки і студенти 3-го курсу історичного факультету Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Тетяна Васькевич, Святослав Гамалія, Єва Грабовець, Софія Клименко, Владислав Кузьменко, Катерина Пилипончик і Михайло Хоменко. Розібрати фотографії та документи, пронумерувати і оцифрувати допомогли студентки і студенти з кафедри культурології Національного університету 'Києво-Могилянська академія' Владислав Возний, Мирослава Громова, Анастасія Латипова, Денис Попов, Діана Рескаленко. Оцифрувати окремі справи допомогли архівістки Наукового архіву Дарина Романенко, Галина Станиціна та Ольга Ковальчук, а також Іван Іванов.

Із фотосесією традиційно допомогла Ніка Гавриш.

Робота тривала в червні і на початку липня 2025 року наживо в архіві. Було виготовлено близько чотирьох тисяч сканів документів паперового фонду: більше тисячі аркушів листування, 2500 аркушів рукописів та машинописів, близько 500 фотографій. Далі відбувалось наповнення сайту оцифрованими документами силами Олександра Бузько та Дарина Романенко.

Протягом проєкту було створено окремий опис частини фонду Марії Вязьмітіної, котрий стосується матеріалів розкопок в Туркменістані на Новій Нісі в 1946-1949 роках.

Всі матеріали представлені на сайті двома мовами – українською та англійською.

Веб-сайт побудований на основі системи керування вмістом з відкритим вихідним кодом WordPress, розміщений на веб-сервері хостинг компанії Hostinger. Сайт фонду є субдоменом (піддоменом 2 рівня) до основного домену. Адреса сайту: https://viazmitina-archive.iananu.digital

Це вже четвертий аналогічний сайт архівної ініціативи «Цифрове Сховище Пам’яті». Перший був присвячений археологу Сергію Гамченку (https://hamchenko-archive.iananu.digital), другий – етнографу, антропологу, археологу і громадському діячу Хведору Вовку (http://vovk-archive.iananu.digital), третій - письменнику, етнографу, археологу, мовознавцю Віктору Петрову-Домонтовичу (http://petrov-domontovych-archive.iananu.digital) Перші проєкти реалізовував програміст Володимир Мисак. Зараз Володимир служить в армії, тож його замінила Олександра Бузько.

Сайти об’єднані сайтом-візиткою https://archive.iananu.digital (веб-роробник Дієго Тон, художня ілюстрація Ірини Глік, веб-дизайн Олександри Бузько).

Клієнтська частина сайту (фронтенд) створена за допомогою професійної теми для WordPress Bold Photography Pro групи CATCH THEMES, включно з тематично обраною функціональною частиною. Верстка адаптивна для всіх типів пристроїв (ПК, планшетів, мобільних телефонів). Використовується близько 30 плагінів та віджетів, серед них: різні види галерей та слайдерів, двомовність (укр. та англ. версії), структура категорій та справ, плагіни безпеки. На сайт завантажено більш ніж 3 Гб фотоматеріалів, які згруповані у 16 категорій та 138 ключових об'єктів (69 англійською + 69 українською). Модератори різного рівня доступу мають можливість створювати та редагувати контент сайту.

На сайті станом на 26 липня 2025 р. представлено такі блоки документів: 'Листування' (листи Марії Вязьмітіної, Марії Новицької, Ґаліни Пуґаченкової та Міхаїла Массона, листи Всеволода Зуммера); 'Фотографії з Ніси' (пейзажі, фото знахідок, фото людей тощо); 'Польова документація' (польові щоденники Марії Вязьмітіної за 1946-1949 роки), "Нотатки, конспекти, креслення. замальовки", а також блок 'Статті' (деякі опубліковані статті про розкопки Ніси Міхаїла Массона і Ґаліни Пуґаченкової, а також машинописи неопублікованої свого часу статті Марії Вязьмітіної про парфянських воїнів, які їдуть на бойовому слоні).

Також на сайті доступне для ознайомлення видання: Бузько Олександра. Марія Вязьмітіна: Археологічна експедиція у Парфію (З публікацією фрагментів листування та статті вченої). Київ: ІА НАН України, 2025. Книга присвячена епізоду біографії Марії Вязьмітіної (1896–1994) – української археологині, мистецтвознавиці та сходознавиці. У 1940-х роках вчена брала участь у радянській Південно-Туркменістанській археологічній комплексній експедиції Міхаїла Массона, де керувала окремим загоном на городищі та некрополі парфянської Нової Ніси (Туркменістан). Окрім біографічного нарису, книга містить листування Марії Вязьмітіної під час експедиції та статтю про парфянських воїнів, яка з прикрих причин не була опублікована. У статті, на основі двох фрагментів теракотової плити, знайдених нею під час розкопок, дослідниця реконструювала зображення і довела, що парфянські воїни їдуть на бойовому слоні. Майже через 70 років, після того, як рукопис Марії Вязьмітіної знайшов у Ташкенті російський археолог і здійснив розкопки на об’єкті, його нові археологічні знахідки підтвердили безпомилковість реконструкції авторства української вченої. Видання адресоване широкій аудиторії, зацікавленій в археології, історії, культурології, сходознавстві, мистецтвознавстві та військовій справі. Крім того, матеріали книги можуть становити інтерес з перспективи постколоніальних студій.